Денис Марчук

Денис Марчук

Нинішню ціну на хліб можна назвати адекватною?
— Якщо ми візьмемо для оцінки реальний стан економіки в країні і платоспроможність наших громадян, то, звичайно, що ці ціни є значно такими кусючими. Але ми повинні виходити не з того, яка є платоспроможність, а ми повинні виходити з того, що дійсно сьогодні пропонує ринок, яка є ціна на ринку. Тому держава в своїй основі має закладати і формувати передумови для росту економіки, відповідно збільшення платоспроможності наших громадян. А те, що ціна на хліб буде здорожчуватися, ми про це ще говорили влітку, тому що передумов для того, що хліб здорожчає, їх було значно більше, ніж тих, які б не сприяли. По-перше, з 2016 року у нас змінилася система оподаткування аграрного сектору, і це все лягло додатковим навантаженням на сільгоспвиробників. Їхні затрати на посівну, на збирання, на удобрення, були значно завищеними, ніж минулого року. Відповідно, собівартість продукції дорожчала. Також фактором, який впливає на здорожчання продукції, стало підняття вже з першого вересня цін на енергоносії. І третім фактором, який є сьогодні дуже важливим, це те що уряд закладає в бюджет на 2017 рік зростання мінімальної зарплати на рівень 3200 гривень. Всі ці фактори зумовлюють те, що директори підприємств, які займаються випічкою, йдуть на підняття ціни своєї продукції, щоб забезпечити людям оплату, щоб забезпечити оплату за енергоносії, де випікається ця продукція. А з іншого боку слід також зазначити, що одним з факторів, що зумовлює підняття цін на хліб в інших регіонах, — це існування певних монополій на виробництво. Тобто, чим більша монополія на виробництво хлібу, тим там хліб дорожчий. До прикладу, наведу таку ситуацію, що на Тернопільщині хліб на 1-1,5 гривні дорожче, ніж на Харківщині. Тому що на Харківщині досить розвинена система хлібопекарень, і вони за рахунок ринкової конкуренції, борячись за споживача, знижують ціну на хліб. Але, тим не менше, ситуація дійсно в країні складається така, що передумов для зниження немає, але в даному випадку тоді має запрацювати якийсь механізм, що давав би можливість забезпечити людей гідними зарплатами, і таким чином вирівняти економіку, платоспроможність і реальну цінову політику на ті чи інші продукти харчування.

Як зростання мінімальної зарплати до 3200 гривень напряму впливатиме на здорожчання хлібу?
— Дуже просто. Тому що якщо ми візьмемо для порівняння ряд тих чи інших підприємств, а переважна більшість працівників знаходилися на певних ставках, яка не перевищувала ту чи іншу зарплату. Тобто якщо ми візьмемо порівняння в цьому році, то середня мінімальна зарплата коливалася в районі 1650 гривень, а відповідно що з прийняттям нового бюджету ці ставки будуть переглядатися, і вже менше ніж 3200 гривень підприємства не матимуть права платити. Відповідно, це буде закладатися в бюджет підприємства, а бюджет підприємства в основному формується за рахунок реалізації своєї продукції, відповідно, щоб підвищити цю зарплату людям, просто змушені піднімати ціни на свої продукти.

То скільки може коштувати хліб вже на початку наступного року?
— Якщо виходити з сьогоднішніх показників, то я думаю, що за буханку житнього хлібу першого ґатунку борошна, на 2017 рік, можливо наступний місяць, вже може коштувати порядку 11 гривень. Якщо ми говоримо про хліб чорний, то його ціна буде коливатися на рівні 10,6 гривень. Ціна батона теж буде поволі зростати, але бізнес враховує ті тенденції, які відбуваються у платоспроможності людей, і мені здається, що дуже сильний скачок не відбудеться, просто в вагу хлібу буде закладатися менше стандарту. Тобто ми будемо бачити буханку батону не в стандартній вазі 600 грамів, а він буде зменшений, порядку 400-450 грамів. Він теж може зрости на 50-60 копійок. Для того щоб не відбувся дуже стрімкий скачок ціни, то можуть зменшувати вагу хлібу, щоб люди могли собі дозволити купити, але, звичайно, що він буде значно менший по своїй вазі, так як в нього буде вкладено менше ресурсу.

Можлива така ситуація, коли держава, наприклад, зобов'яже хлібопекарів не підвищувати ціни на соціальний хліб?
— Дуже спірне питання, що таке соціальний хліб. Ви знаєте, що з 1 жовтня у нас відбулася зміна регулювання державою на продукти соціального харчування, в тому числі на хліб. Але якщо ми торкнемося цього визначення, то наприклад ніде немає в законодавстві прописано, що таке соціальний хліб. Соціальний хліб, це переважно та продукція, на яку йде найменшезатрат. Але якщо взяти і йти дійсно по закону, як прийнято було стосовно впорядкування соціального хлібу, то відшкодування за реалізацію цієї продукції лягає на місцеві бюджети по Україні. Але ми знаємо, що таких компенсацій в переважній більшості підприємства не отримували, і враховуючи той стан економіки, для того щоб виживати на ринку, вони того соціального хлібу випікали значно менше, ніж потрібно його було випікати. Тому я б не говорив про те, що держава може когось зобов'язати. Ми повинні говорити про те, як створити передумови для того, щоб люди в країні стали багатшими, і ми жили по ринковій системі. Поняття «соціальний продукт», на жаль, доводиться констатувати, певною мірою маніпулятивне і використовується політиками для певних своїх цілей. Тому що, зазвичай, в таких умовах виробник йде на великі втрати в частині свого виробництва, і в частині втрати для тих людей, які на його підприємстві працюють. Адже на тих підприємствах працюють люди, яким теж треба платити зарплату.

В АМКУ стверджують, що передумов для збільшення ціни на хліб немає, там заявляють, що проведуть розслідування. Які підприємства будуть перевіряти і яким чином?
— Здається, коли АМКУ робить подібні заяви, то перш за все повинен виходити з потреб споживчого кошика українців. Якщо ми подивимося на споживчий кошик українців, який діяв вже з 2000 року в Україні, і ось тільки в жовтні його переглянули, то він зовсім не відповідав перегляду цін і перегляду на зарплат. І фактично говорити, що наприклад при зарплаті в 1600 гривень, українець може себе забезпечити чи свою родину повною мірою тим набором продуктів харчування. Якщо подивитися на реальні ціни, то в середньому на одну людину, виходячи зі споживчого кошику, він може сягати порядку 3000 гривень. Тому, коли АМКУ робить такі заяви, я б порадив їм переглянути умови проживання сьогоднішнього українця і умови, за яких він може купувати ту чи іншу продукцію. Так, можливо, ціна є завищеною, але з іншого боку, подивитися на передумови, чому вона не має бути завищеною, ніхто ж про це не говорить, що коли ти сплачував одну ціну на газ, а от прийшли перші платіжки за жовтень, вони вже в два рази вищі. Зарплати у нас від цього не зросли, як бути тим самим підприємствам і людям?

За матеріалами "Голос Столицы"

П'ятниця, 25 листопада 2016 00:00

Що зумовлює різке подорожчання овочів?

Із настанням морозів та першими снігопадами ціни на овочі поповзли вгору. Особливо це стосується західних областей України, де буряк із морквою подорожчали на 30%, капуста на 20%. Картопля додала 10%. Першими змінилися цінники у супермаркетах, а за ними підтягнулися і точки роздрібної торгівлі на базарах. Скільки точно коштуватимуть овочі за тиждень-другий – дати чітку однозначну відповідь навряд чи вийде, але вже сьогодні спостерігається повернення цін до звичних позначок, які протримаються до наступної негоди. Максимум до середини грудня, коли в переддень новорічних та різдвяних свят ціни на овочеву групу традиційно зростуть. Хоча завдяки щедрому урожаю пропозиція на овочі "борщового набору" цього року значно краща за минулорічну.

Однак у вітчизняних реаліях, попри сезонні чинники, подорожчання овочів, в значній мірі, зумовлено спекулятивним зростанням цін. Чому незважаючи на хороший врожай відбуваються різкі стрибки цін на овочі? Чи можна уникнути спекуляцій на ринку овочевої продукції?

Як відомо спекулятивне зростання цін на овочі як і інші продукти харчування відбувається на фоні стрімкого зростання попиту, який можуть зумовити такі чинники як непогода, валютні коливання, політична нестабільність тощо. Дуже часто спекулятивне зростання цін відбувається внаслідок змови торгівельних мереж. Щоправда в цьому випадку ефективно має працювати Антимонопольний комітет України, у повноваження якого входить моніторинг учасників ринку на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Як ми знаємо до 1 жовтня цього року спекулятивне зростання цін на соціальні продукти, до яких належать і овочі, обмежувалося державним регулюванням максимальної націнки у 15% для виробників, і 15% для продавців. Тобто націнка від поля до полиці в теорії складала не більше 30%. На практиці виробники і передусім продавці обходили це обмеження, але суттєво вийти за ціновий коридор, як кажуть "совість не дозволяла". Зважаючи, що пілотний проект по скасуванню державного регулювання цін на соціальні продукти харчування діє вже другий місяць можна підвести перші висновки про його результативність. Песимістичні прогнози про кількаразове зростання цін на соціальні продукти харчування на щастя не здійснилися, але той факт, що торговельні мережі вдаються до спекулятивного формування цін на овочі, свідчить про необхідність повернення норми про обмеження торговельної надбавки в 15% для продавців, як було раніше.

Що стосується скасування обмеження на націнку для виробників, то цю норму навпаки слід залишити. Адже стимулювання збільшення обсягів вирощування овочів є найкращою гарантією їх доступності для вітчизняного споживача. Якщо подивитися на нашу сусідку Польщу, то там на державному рівні діє програма із підтримки національних сільгоспвиробників у випадку неврожаю чи перевиробництва. Приміром цього року у зв’язку із перевиробництвом овочів у Польщі державою здійснено закупівельну інтервенцію на 500 млн злотих (3,3 млрд гривень).

 

За матеріалами "Сегодня"

Середа, 16 листопада 2016 00:00

Як нам збільшити експорт?

На сьогоднішній день аграрна галузь є локомотивом економіки України і забезпечує 40,2% від загального обсягу національного експорту. Проте радість від експортного потенціалу української «аграрки» применшує той факт, що експорт на 70% формується із сировинної продукції. Тобто продукції із найменшою доданою вартістю. Із загальної суми в $10,4 млрд експортованої аграрної продукції за три квартали цього року зернових культур експортовано на $4,2 млрд, олії – на $2,7 млрд. Таким чином, існуючий характер експорту в аграрному секторі економіки можна визначити як експорт низького типу.

Говорячи про збільшення частки України на світовому ринку сільгосппродукції, необхідно виходити з розуміння, що експорт будь-якої країни формується не тільки міжнародним попитом, а й особливостями розвитку національної економіки, яка в Україні носить сировинний характер. Зважаючи, що ринки сировинної продукції є волатильними і дають найменше доданої вартості, перед нами стоїть завдання створити умови, за яких українським сільгоспвиробникам буде вигідно розвивати власну переробну промисловість. Йдеться передусім про збереження спецрежиму ПДВ для сільгоспвиробників, захист українського виробника від рейдерства, зниження відсоткової ставки за кредитами.

За матеріалами "Большой Киев"

 

З
Подробнее: http://bigkiev.com.ua/content/kak-nam-eshche-bolshe-narastit-eksport

П'ятниця, 11 листопада 2016 00:00

До конца года хлеб подорожает еще на 15-20%

Цены на основные виды хлебобулочных изделий в Украине до конца года могут вырасти на 15-20% в связи с ростом себестоимости продукции.

Государственное регулирование цен на хлеб не идет на пользу, ни производитель, потребителям. Такое мнение в интервью Радио Вести выразил аграрный эксперт Денис Марчук. По его словам, на стоимость конечного продукта влияет множество показателей, в том числе - стоимость энергоносителей, и заработные платы рабочим, в следующем году будут повышены в связи с ростом минимальной зарплаты. Сдерживание цен на так называемый "социальный хлеб" заставляют производителей прибегать к манипуляциям, - подчеркнул эксперт. Он добавил, что местные органы власти неохотно компенсируют им расходы, как это должно быть. В результате - пекарни производят продукт низкого качества и меньше по весу, а от этого страдает потребитель, - отметил Марчук.

Середа, 02 листопада 2016 00:00

Якою мовою слід вести новини у ЗМІ?

Незважаючи на те, що ще у 2001 році за підсумками Всеукраїнського перепису населення українську мову вважали рідною 67,5% населення, у нашій дійсності очевидним є те, що українська мова не присутня повністю в суспільному житті. Навіть сьогодні вона витіснена на периферію засобів масової інформації. За таких умов абсолютно необхідною є законодавча ініціатива про встановлення для телеканалів норми щодо 75% новин українською мовою. Українську мову вимагає суспільство, і дана законодавча ініціатива буде позитивно оцінена телеглядачами. Також варто зазначити, що у нас вже є успішні результати державної політики із популяризації української мови в системі освіти, кінематографі, книжному друку.

 

За матеріалами bigkiev

Pf vfnthsfkfvb
Подробнее: http://bigkiev.com.ua/content/na-kakom-yazyke-nuzhno-soobshchat-novosti

За інформацією ЗМІ, вже в найближчий тиждень очікується різкий ріст цін на більшість вітчизняних овочів. До кінця листопада за перець будемо платити, як за добірну свинячу вирізку, кабачок і баклажан сягнуть ціни домашньої курки. За кілограм томатів і огірків проситимуть як за два десятка дорогих яєць. У виграшному становищі в Україні – лише другий український хліб: картопля, ціни на яку ростимуть повільніше за інші овочі. Значне подорожчання на більшість овочів відбудеться незважаючи на багатий урожай. За даними Держкомстату України, у 2016 році овочів, які ростуть у відкритому ґрунті, вирощено 7,17 млн т, що на 3,3% більше за минулорічні показники, картоплі 21,4 млн, т, що на 5% більше, ніж минулого року.

Чому незважаючи на високий урожай овочі в ціні виростуть в рази? Основна причина – завершення сезону. Особливістю українського ринку овочівництва є те, що агровиробники переважно змушені продавати урожай відразу на полі. Якщо рік видався сприятливий, то в сезон збирання урожаю пропозиція суттєво перевищує попит. Тому городина цьогоріч коштувала майже вдвічі дешевше, ніж торік. Притримати овочі до зими та весни більшість сільгоспвиробників, на жаль, не можуть через недостатню кількість овочесховищ і дороговизну їх послуг зі збереження продукції. Це зумовлює заниження ціни на овочі в сезон і надвисокі ціни в інші пори року. Доходить до абсурдної ситуації, коли українські сільгоспвиробники, нарощуючи обсяги виробництва, несуть збитки, а овочі до столу української сім’ї зимою за високими цінами забезпечують імпортери продукції із середземноморських країн. 
Державна підтримка українського овочівництва

На жаль, в Україні через наші природнокліматичні умови ми не здатні вирощувати овочі протягом року у відкритому ґрунті, а темпи розвитку тепличного господарства через підвищення цін на енергоносії і високу собівартість продукції останніми роками знижуються. Виходом із ситуації, що повторюється із року в рік, могла б бути вагоміша роль держави в підтримці розвитку українського овочівництва. А саме – реалізація державних програм із побудови інфраструктури для зберігання зібраних урожаїв, цільові програми із розвитку тепличних господарств.

Дієвим механізмом підтримки вітчизняного агровиробника і споживача є запровадження механізму державних форвардних закупівель продукції овочівництва. Це вирішило б відразу кілька завдань. По-перше, закупівельна інтервенція оптового покупця в особі держави в сезон збирання врожаю утримала б ціни на овочі в ціновому діапазоні, вигідному як для сільгоспвиробників, так і споживачів. По-друге, вихід держави на овочевий ринок із власною товарною пропозицією в зимовий період сприяло б збереженню цін на продукти овочівництва на прийнятному рівні для невисоких сімейних бюджетів українців.

Таким чином, активніша участь держави на овочевому ринку зіграла б на руку як сільгоспвиробникам, так і споживачам. Виробники отримали б надійного партнера для збуту продукції, а споживачі якісні продукти харчування за доступними цінами в усі пори року.

Однак, говорячи про роль держави на ринку сільгосппродукції, необхідно уникнути надмірної зарегульованості. Водночас не варто впадати в ілюзію, що ринок все виправить. Істина завжди знаходиться десь посередині, і це вже давно зрозуміли в країнах ЄС та США, які в разі необхідності вдаються до закупівельної інтервенції і підтримки сільськогосподарського виробника та споживача в ринковій економіці.

За даними Держстату протягом першої половини жовтня в середньому по Україні хліб пшеничний з борошна першого ґатунку подорожчав на 6 копійок до 10 грн 53 коп. Хліб житній, житньо-пшеничний на 5 коп. до 10 грн 21 коп. При цьому варто враховувати, що ціни різняться по областях. Найдорожчий хліб на Тернопільщині: 12 грн за буханець, що 1,5 рази більше, ніж на Харківщині. Хліб дорожчий в тих регіонах де нема сильних хлібокомбінатів, а відтак відсутня повноцінна конкуренція. На подорожчання хліба впливає і сезонний фактор. Щороку восени після збирання врожаю зернових ціни на борошно переглядаються. Тож традиційно у IV кварталі зростає вартість хлібобулочних виробів. Крім того, на вартість хлібобулочних виробів впливає інфляція та подорожчання енергоносіїв.

Із молочних продуктів найбільше подорожчало масло (жир. 72-73%). Тепер за кілограм масла за даними Держстату потрібно віддати 112 грн, що на 2 грн 60 коп. більше ніж вкінці вересня. Насправді в магазинах вартість масла зросла на цілих 10% до 120 гривень за кілограм. Молоко (жир. 2,5%) за даними Держстату подорожчало на 40 коп. і коштує зараз біля 13 грн. Сметана (жир. 15%) подорожчала на 80 коп. до 34 грн.

На подорожчання молока і молочних продуктів окрім сезонного фактору впливає зниження обсягів виробництва. В Україні протягом січня-вересня 2016 року виробництво молока зменшилося на 2,2% — до 8,2 млн тонн, порівняно з аналогічним періодом 2015 року. Зменшення виробництва молока відбувається в основному по причині скорочення поголів’я «верха» в приватних домогосподарствах. Аграрії через нерентабельність теж скорочують поголів’я, але по причині високої ефективності виробництва, зменшення обсягів надоїв молока в загальних показниках у сільгосппідприємствах, поки що не таке помітне.

Зважаючи, що закупівельні ціни на молоко від сільськогосподарських підприємств зберігають тенденцію до подорожчання, можемо прогнозувати, що вкінці осені літр молока буде коштувати: 15-16 гривень, сметана біля 40 грн, масло 130-140 грн.

Найвищі ціни на хліб та молоко в регіонах близьких до конфлікту на Сході.

Із початку економічної кризи у 2008 році до недавнього часу аграрна галузь була чи не єдиною в якій, завдяки розвитку виробництва, відбувалося не скорочення, а створення нових робочих місць. Однак із частковою відміною з 1 січня 2016 року спецрежиму ПДВ аграрії втратили єдину пільгу, яка сприяла розвитку виробництва. 
Найбільші втрати понесло тваринництво, яке на відміну від рослинництва потребує більше робочих рук. З початку року аграрне виробництво у тваринництві впало на 2,4 %, а до кінця року орієнтовно впаде до 5%. На 1 жовтня 2016 року до відповідної дати попереднього року поголів’я великої рогатої худоби зменшено на 3,7%, свиней на 3,9%, птиці на 2%. 
Скорочення виробництва зумовлює негативні тенденції на ринку праці. Аграрії неохоче ідуть на скорочення працівників. Адже мова іде про колег із якими разом підіймали виробництво, сусідів чи односельців. Однак якщо влада не прислухається до працівників сільського господарства, і з 1 січня 2017 року повністю відмінить спецрежим ПДВ, то звільнення стануть неминучими. У 2017 році галузь сільського господарства може втратити до 100 тисяч робочих рук.

Сьогодні активно ведуться дискусії: хто і як має розпоряджатись землею сільськогосподарського призначення в Україні? Вітаючи прийняте, Верховною Радою України 6 жовтня, рішення про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2018 року, варто звернути увагу, що відкриття ринку землі в умовах спаду економіки призвело б до її монополізації в кількох руках. Як наслідок: банкрутство малих та середніх сільгоспвиробників з усіма економічними та соціальними потрясіннями, які з цього випливають. Зазнає збитків і та незначна частина власників, яка сподіваються вигідно продати власні земельні паї. Адже закономірно, що при нинішній кон’юктурі ринку ціна за гектар буде заниженою в кілька раз.

Продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення ще на рік – це наймудріше рішення на сьогоднішній день, але і відкладати земельну реформу у довгий ящик не слід. Щоб земля давала прибуток на ній повинен працювати ефективний господар. Із 41,6 млн га сільгоспугідь України 30,8 млн га знаходяться в приватній власності, а 10,5 млн га у державній. На даний час державною землею розпоряджаються органи виконавчої влади, до яких і виникає найбільше запитань з приводу ефективного управління земельними ресурсами. Відтак на порядку денному стоїть питання передачі державних земель в розпорядження місцевим громадам, які в перспективі і стануть ефективним господарем.

Те, що сьогодні лише біля 5% земель у розпорядженні органів місцевого самоврядування суттєво уповільнює розвиток населених пунктів. Для більшості наших міст і навіть сіл характерною є ситуація, коли вони не мають вільної території для розміщення об’єктів соціальної інфраструктури і виробничих потужностей. В той же час навколо населених пунктів багато землі, яка перебуває у державній власності.

Спроможні територіальні громади

Обмеження "земельної" юрисдикції органів місцевого самоврядування лише межами населених пунктів невиправдано ускладнює розвиток громад, зменшує матеріальну основу місцевого самоврядування. Якщо ми розглядаємо критерії ефективності реформи місцевого самоврядування, то  маємо на увазі передусім відповідальність громад за стан справ у власних населених пунктах, а відповідальність як відомо передбачає спроможність. Зараз приміром громади не можуть знайти інвестора, тому, що їм йому нічого запропонувати. Коли місцеві громади отримають в розпорядження землю із правом зміни її цільового призначення автоматично підвищиться привабливість їх території для інвестицій. Адже інвесторам буде зрозуміліше і прозоріше мати прямі відносини з громадами на локальному рівні, а не вищестоящими органами виконавчої влади.

При прийнятті рішення щодо розпорядника державним земельним фондом необхідно виходити з міркувань, що не чиновник з Києва чи обласного центру, а саме місцеві громади як найбільш зацікавлена сторона сприятимуть активізації економічної діяльності. Що це означає? На місцевому рівні змінюватиметься якість місцевої влади, яка "не в штики", а з радістю прийматиме інвестора, допомагатиме йому розвивати бізнес, щоб він знайшов відповідні можливості для роботи і для реалізації своїх завдань, щоб міг заробляти гроші, бо разом з ним багатітиме і громада.

Передання земель сільськогосподарського призначення із державної власності у користування місцевим громадам необхідно розглядати як пілотний проект із відкриття повноцінного ринку землі. Більше того, передання землі від єдиного розпорядника держави багатьом об’єднаним територіальним громадам суттєво зменшує ризики монополізації землі в кількох руках.

Земельні "пряники"

Скептики зауважують, що створення об’єднаних територіальних громад відбувається надто повільно і сьогодні ще нема достатньої кількості спроможних суб’єктів місцевого самоврядування, яким можна було б передати управління землею за межами населених пунктів. Станом на початок жовтня створено тільки 225 об’єднаних територіальних громад із більш як 1700 запланованих. Як відомо людьми рухають інтереси. Якщо проаналізувати процес формування об’єднаних громад, то вони створені там де органи місцевого самоврядування побачили в цьому вигоду.

А ось тут – найцікавіший стимул і, власне, сіль реформи. Аби стимулювати громади до об’єднання (а цей процес усе ж відбудеться), необхідно закріпити право розпоряджатися землею за межами населених пунктів. Ефект від зміни повноважень стане помітним вже за кілька місяців. Втім, для введення цих змін необхідно внести поправки до законодавства.

У Верховній Раді ще від 19 квітня цього року на друге читання чекає проект Закону України № 4355 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель". Проектом Закону пропонується передати землі державної власності за межами населених пунктів у власність територіальних громад, які об’єднались відповідно до закону. При цьому для уникнення зловживань в законі передбачений нагляд з боку держави у визначених законом рамках. Таким чином, мета законопроекту – передусім забезпечити спроможність громади за рахунок розпорядження землею розвивати власні території.

І насамкінець зазначимо, що надання громадам права розпоряджатися землею за межами населених пунктів не є самоціллю, а має значно важливішу суспільну мету — запобігти подальшому занепаду українського села і започаткувати відновлювальні процеси.  Зараз як і на початку минулого століття земельне питання є визначальним у виборі шляхів розвитку України на десятиліття вперед. Отож не повторімо помилок минулого. Питання повсюдності здійснення місцевого самоврядування з точки зору земельних ресурсів слід вирішувати вже сьогодні, коли в суспільстві є запит на реформи бо завтра може бути пізно.

 

За матеріалами авторського блогу на "Сегодня"

МарчукВ кінці вересня вже можна робити перші підсумки наскільки збулися прогнози експертів щодо осінньої вартості найнеобхідніших продуктів харчування.

Швидше за інші продукти дорожчало м’ясо і м’ясопродукти. Ціна на м’ясо курятини в червні-липні, в Києві складала 44-50 грн, то станом на кінець вересня на основі моніторингу цін торгової мережі "Фуршет" курка домашня коштує 55 грн за кілограм. Якщо за кілограм вареної ковбаси в липні в середньому треба було заплатити 130 грн, то сьогодні за кілограм "Докторської" треба віддати 142 грн. Свинина за даними Держстату за серпень-вересень подорожчала на 2 гривні до 71,98 грн за кілограм , а яловичина на 70 копійок до 82,56 грн за кілограм. Ближче до зими м’ясо та м’ясопродукти подорожчають на 5%.

Також на осінь традиційно поповзли вгору ціни на молоко і молочні продукти. Щоправда ненабагато: молоко подорожчало на 20 копійок до 12,83 грн за літр, сметана на 40 копійок до 33,14 грн за літр, масло на 1,50 гривні до 109,46 грн за кілограм. Однак у зв’язку із традиційним осіннім зростанням попиту ціна на молочні продукти зросте на 10-15% і вкінці жовтня за літр молока доведеться віддати біля 15 грн, за літр сметани біля 36 грн, масло біля 120 гривень за кілограм.

Протягом вересня трохи додали в ціні яйця – на 40 копійок до 12,71 грн за десяток і цукор – 20 копійок і зараз його ціна становить в середньому 13,7 гривень за кіло. Олія з початку серпня подорожчала на 70 копійок і зараз в середньому коштує 32,23 грн за літр. Тенденцій для зростання ціни на цукор немає, а от соняшникова олія може подорожчати на 10%.

При цьому, ряд продуктів в ціні не зросли і навіть подешевшали. Рекордсменом зі здешевлення виступає український делікатес гречка, яка із 34 гривень подешевшала до 28 гривень за кілограм. Також, завдяки хорошому врожаю в цьому сезоні ціни на овочі нижчі за минулорічні. Станом на 27 вересня ціни на овочі в середньому становили: на картоплю – 3,2 грн/кг, капусту білокачану – 3,05 грн/кг, моркву – 3,89 грн/кг, цибулю – 2,8 грн/кг, часник – 51,25 грн/кг, буряк – 3,15 грн/кг. При цьому якщо з середини серпня протягом місяця борщовий набір овочів дешевшав, то в період з 17 по 23 вересня вперше за тривалий період продемонстрував нульову динаміку – практично по всіх позиціях попит і пропозиція залишалися збалансованими, а ціни – порівняно низькими. Протягом наступного тижня-двох ціни по причині сезонного фактору поповзуть вгору і до кінця жовтня зростуть у середньому на 10%.

Зазначу, що окрім сезонного фактору на волатильність цін також впливатиме подорожчання вартості комунальних послуг, наміри уряду повністю скасувати спеціальний режим оподаткування для сільгоспвиробників. Також з 1 жовтня 2016 року до 1 січня 2017 року в пілотному режимі буде скасовано державне регулювання цін на продукти харчування. Ця націнка стосується 15%, які може поставити виробник, і 15%, які може поставити продавець. Тобто націнка від поля до полиці раніше не повинна була складати більше 30%. Скасування обмежень для виробника повинне стимулювати виробництво. Що стосується продавця, то обмеження націнки в 15% не слід було скасовувати, але я не думаю, що її скасування призведе до суттєвого зростання цін на соціальні продукти харчування. Адже виробники і раніше ставили ціну виходячи із власної рентабельності, а продавці не підуть на стрімке підвищення цін, так як це призведе до зменшення попиту.

 

За матеріалами Сегодня

Сторінка 2 із 4