Денис Марчук

Денис Марчук

Середа, 16 листопада 2016 00:00

Як нам збільшити експорт?

На сьогоднішній день аграрна галузь є локомотивом економіки України і забезпечує 40,2% від загального обсягу національного експорту. Проте радість від експортного потенціалу української «аграрки» применшує той факт, що експорт на 70% формується із сировинної продукції. Тобто продукції із найменшою доданою вартістю. Із загальної суми в $10,4 млрд експортованої аграрної продукції за три квартали цього року зернових культур експортовано на $4,2 млрд, олії – на $2,7 млрд. Таким чином, існуючий характер експорту в аграрному секторі економіки можна визначити як експорт низького типу.

Говорячи про збільшення частки України на світовому ринку сільгосппродукції, необхідно виходити з розуміння, що експорт будь-якої країни формується не тільки міжнародним попитом, а й особливостями розвитку національної економіки, яка в Україні носить сировинний характер. Зважаючи, що ринки сировинної продукції є волатильними і дають найменше доданої вартості, перед нами стоїть завдання створити умови, за яких українським сільгоспвиробникам буде вигідно розвивати власну переробну промисловість. Йдеться передусім про збереження спецрежиму ПДВ для сільгоспвиробників, захист українського виробника від рейдерства, зниження відсоткової ставки за кредитами.

За матеріалами "Большой Киев"

 

З
Подробнее: http://bigkiev.com.ua/content/kak-nam-eshche-bolshe-narastit-eksport

П'ятниця, 11 листопада 2016 00:00

До конца года хлеб подорожает еще на 15-20%

Цены на основные виды хлебобулочных изделий в Украине до конца года могут вырасти на 15-20% в связи с ростом себестоимости продукции.

Государственное регулирование цен на хлеб не идет на пользу, ни производитель, потребителям. Такое мнение в интервью Радио Вести выразил аграрный эксперт Денис Марчук. По его словам, на стоимость конечного продукта влияет множество показателей, в том числе - стоимость энергоносителей, и заработные платы рабочим, в следующем году будут повышены в связи с ростом минимальной зарплаты. Сдерживание цен на так называемый "социальный хлеб" заставляют производителей прибегать к манипуляциям, - подчеркнул эксперт. Он добавил, что местные органы власти неохотно компенсируют им расходы, как это должно быть. В результате - пекарни производят продукт низкого качества и меньше по весу, а от этого страдает потребитель, - отметил Марчук.

Середа, 02 листопада 2016 00:00

Якою мовою слід вести новини у ЗМІ?

Незважаючи на те, що ще у 2001 році за підсумками Всеукраїнського перепису населення українську мову вважали рідною 67,5% населення, у нашій дійсності очевидним є те, що українська мова не присутня повністю в суспільному житті. Навіть сьогодні вона витіснена на периферію засобів масової інформації. За таких умов абсолютно необхідною є законодавча ініціатива про встановлення для телеканалів норми щодо 75% новин українською мовою. Українську мову вимагає суспільство, і дана законодавча ініціатива буде позитивно оцінена телеглядачами. Також варто зазначити, що у нас вже є успішні результати державної політики із популяризації української мови в системі освіти, кінематографі, книжному друку.

 

За матеріалами bigkiev

Pf vfnthsfkfvb
Подробнее: http://bigkiev.com.ua/content/na-kakom-yazyke-nuzhno-soobshchat-novosti

За інформацією ЗМІ, вже в найближчий тиждень очікується різкий ріст цін на більшість вітчизняних овочів. До кінця листопада за перець будемо платити, як за добірну свинячу вирізку, кабачок і баклажан сягнуть ціни домашньої курки. За кілограм томатів і огірків проситимуть як за два десятка дорогих яєць. У виграшному становищі в Україні – лише другий український хліб: картопля, ціни на яку ростимуть повільніше за інші овочі. Значне подорожчання на більшість овочів відбудеться незважаючи на багатий урожай. За даними Держкомстату України, у 2016 році овочів, які ростуть у відкритому ґрунті, вирощено 7,17 млн т, що на 3,3% більше за минулорічні показники, картоплі 21,4 млн, т, що на 5% більше, ніж минулого року.

Чому незважаючи на високий урожай овочі в ціні виростуть в рази? Основна причина – завершення сезону. Особливістю українського ринку овочівництва є те, що агровиробники переважно змушені продавати урожай відразу на полі. Якщо рік видався сприятливий, то в сезон збирання урожаю пропозиція суттєво перевищує попит. Тому городина цьогоріч коштувала майже вдвічі дешевше, ніж торік. Притримати овочі до зими та весни більшість сільгоспвиробників, на жаль, не можуть через недостатню кількість овочесховищ і дороговизну їх послуг зі збереження продукції. Це зумовлює заниження ціни на овочі в сезон і надвисокі ціни в інші пори року. Доходить до абсурдної ситуації, коли українські сільгоспвиробники, нарощуючи обсяги виробництва, несуть збитки, а овочі до столу української сім’ї зимою за високими цінами забезпечують імпортери продукції із середземноморських країн. 
Державна підтримка українського овочівництва

На жаль, в Україні через наші природнокліматичні умови ми не здатні вирощувати овочі протягом року у відкритому ґрунті, а темпи розвитку тепличного господарства через підвищення цін на енергоносії і високу собівартість продукції останніми роками знижуються. Виходом із ситуації, що повторюється із року в рік, могла б бути вагоміша роль держави в підтримці розвитку українського овочівництва. А саме – реалізація державних програм із побудови інфраструктури для зберігання зібраних урожаїв, цільові програми із розвитку тепличних господарств.

Дієвим механізмом підтримки вітчизняного агровиробника і споживача є запровадження механізму державних форвардних закупівель продукції овочівництва. Це вирішило б відразу кілька завдань. По-перше, закупівельна інтервенція оптового покупця в особі держави в сезон збирання врожаю утримала б ціни на овочі в ціновому діапазоні, вигідному як для сільгоспвиробників, так і споживачів. По-друге, вихід держави на овочевий ринок із власною товарною пропозицією в зимовий період сприяло б збереженню цін на продукти овочівництва на прийнятному рівні для невисоких сімейних бюджетів українців.

Таким чином, активніша участь держави на овочевому ринку зіграла б на руку як сільгоспвиробникам, так і споживачам. Виробники отримали б надійного партнера для збуту продукції, а споживачі якісні продукти харчування за доступними цінами в усі пори року.

Однак, говорячи про роль держави на ринку сільгосппродукції, необхідно уникнути надмірної зарегульованості. Водночас не варто впадати в ілюзію, що ринок все виправить. Істина завжди знаходиться десь посередині, і це вже давно зрозуміли в країнах ЄС та США, які в разі необхідності вдаються до закупівельної інтервенції і підтримки сільськогосподарського виробника та споживача в ринковій економіці.

За даними Держстату протягом першої половини жовтня в середньому по Україні хліб пшеничний з борошна першого ґатунку подорожчав на 6 копійок до 10 грн 53 коп. Хліб житній, житньо-пшеничний на 5 коп. до 10 грн 21 коп. При цьому варто враховувати, що ціни різняться по областях. Найдорожчий хліб на Тернопільщині: 12 грн за буханець, що 1,5 рази більше, ніж на Харківщині. Хліб дорожчий в тих регіонах де нема сильних хлібокомбінатів, а відтак відсутня повноцінна конкуренція. На подорожчання хліба впливає і сезонний фактор. Щороку восени після збирання врожаю зернових ціни на борошно переглядаються. Тож традиційно у IV кварталі зростає вартість хлібобулочних виробів. Крім того, на вартість хлібобулочних виробів впливає інфляція та подорожчання енергоносіїв.

Із молочних продуктів найбільше подорожчало масло (жир. 72-73%). Тепер за кілограм масла за даними Держстату потрібно віддати 112 грн, що на 2 грн 60 коп. більше ніж вкінці вересня. Насправді в магазинах вартість масла зросла на цілих 10% до 120 гривень за кілограм. Молоко (жир. 2,5%) за даними Держстату подорожчало на 40 коп. і коштує зараз біля 13 грн. Сметана (жир. 15%) подорожчала на 80 коп. до 34 грн.

На подорожчання молока і молочних продуктів окрім сезонного фактору впливає зниження обсягів виробництва. В Україні протягом січня-вересня 2016 року виробництво молока зменшилося на 2,2% — до 8,2 млн тонн, порівняно з аналогічним періодом 2015 року. Зменшення виробництва молока відбувається в основному по причині скорочення поголів’я «верха» в приватних домогосподарствах. Аграрії через нерентабельність теж скорочують поголів’я, але по причині високої ефективності виробництва, зменшення обсягів надоїв молока в загальних показниках у сільгосппідприємствах, поки що не таке помітне.

Зважаючи, що закупівельні ціни на молоко від сільськогосподарських підприємств зберігають тенденцію до подорожчання, можемо прогнозувати, що вкінці осені літр молока буде коштувати: 15-16 гривень, сметана біля 40 грн, масло 130-140 грн.

Найвищі ціни на хліб та молоко в регіонах близьких до конфлікту на Сході.

Із початку економічної кризи у 2008 році до недавнього часу аграрна галузь була чи не єдиною в якій, завдяки розвитку виробництва, відбувалося не скорочення, а створення нових робочих місць. Однак із частковою відміною з 1 січня 2016 року спецрежиму ПДВ аграрії втратили єдину пільгу, яка сприяла розвитку виробництва. 
Найбільші втрати понесло тваринництво, яке на відміну від рослинництва потребує більше робочих рук. З початку року аграрне виробництво у тваринництві впало на 2,4 %, а до кінця року орієнтовно впаде до 5%. На 1 жовтня 2016 року до відповідної дати попереднього року поголів’я великої рогатої худоби зменшено на 3,7%, свиней на 3,9%, птиці на 2%. 
Скорочення виробництва зумовлює негативні тенденції на ринку праці. Аграрії неохоче ідуть на скорочення працівників. Адже мова іде про колег із якими разом підіймали виробництво, сусідів чи односельців. Однак якщо влада не прислухається до працівників сільського господарства, і з 1 січня 2017 року повністю відмінить спецрежим ПДВ, то звільнення стануть неминучими. У 2017 році галузь сільського господарства може втратити до 100 тисяч робочих рук.

Сьогодні активно ведуться дискусії: хто і як має розпоряджатись землею сільськогосподарського призначення в Україні? Вітаючи прийняте, Верховною Радою України 6 жовтня, рішення про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2018 року, варто звернути увагу, що відкриття ринку землі в умовах спаду економіки призвело б до її монополізації в кількох руках. Як наслідок: банкрутство малих та середніх сільгоспвиробників з усіма економічними та соціальними потрясіннями, які з цього випливають. Зазнає збитків і та незначна частина власників, яка сподіваються вигідно продати власні земельні паї. Адже закономірно, що при нинішній кон’юктурі ринку ціна за гектар буде заниженою в кілька раз.

Продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення ще на рік – це наймудріше рішення на сьогоднішній день, але і відкладати земельну реформу у довгий ящик не слід. Щоб земля давала прибуток на ній повинен працювати ефективний господар. Із 41,6 млн га сільгоспугідь України 30,8 млн га знаходяться в приватній власності, а 10,5 млн га у державній. На даний час державною землею розпоряджаються органи виконавчої влади, до яких і виникає найбільше запитань з приводу ефективного управління земельними ресурсами. Відтак на порядку денному стоїть питання передачі державних земель в розпорядження місцевим громадам, які в перспективі і стануть ефективним господарем.

Те, що сьогодні лише біля 5% земель у розпорядженні органів місцевого самоврядування суттєво уповільнює розвиток населених пунктів. Для більшості наших міст і навіть сіл характерною є ситуація, коли вони не мають вільної території для розміщення об’єктів соціальної інфраструктури і виробничих потужностей. В той же час навколо населених пунктів багато землі, яка перебуває у державній власності.

Спроможні територіальні громади

Обмеження "земельної" юрисдикції органів місцевого самоврядування лише межами населених пунктів невиправдано ускладнює розвиток громад, зменшує матеріальну основу місцевого самоврядування. Якщо ми розглядаємо критерії ефективності реформи місцевого самоврядування, то  маємо на увазі передусім відповідальність громад за стан справ у власних населених пунктах, а відповідальність як відомо передбачає спроможність. Зараз приміром громади не можуть знайти інвестора, тому, що їм йому нічого запропонувати. Коли місцеві громади отримають в розпорядження землю із правом зміни її цільового призначення автоматично підвищиться привабливість їх території для інвестицій. Адже інвесторам буде зрозуміліше і прозоріше мати прямі відносини з громадами на локальному рівні, а не вищестоящими органами виконавчої влади.

При прийнятті рішення щодо розпорядника державним земельним фондом необхідно виходити з міркувань, що не чиновник з Києва чи обласного центру, а саме місцеві громади як найбільш зацікавлена сторона сприятимуть активізації економічної діяльності. Що це означає? На місцевому рівні змінюватиметься якість місцевої влади, яка "не в штики", а з радістю прийматиме інвестора, допомагатиме йому розвивати бізнес, щоб він знайшов відповідні можливості для роботи і для реалізації своїх завдань, щоб міг заробляти гроші, бо разом з ним багатітиме і громада.

Передання земель сільськогосподарського призначення із державної власності у користування місцевим громадам необхідно розглядати як пілотний проект із відкриття повноцінного ринку землі. Більше того, передання землі від єдиного розпорядника держави багатьом об’єднаним територіальним громадам суттєво зменшує ризики монополізації землі в кількох руках.

Земельні "пряники"

Скептики зауважують, що створення об’єднаних територіальних громад відбувається надто повільно і сьогодні ще нема достатньої кількості спроможних суб’єктів місцевого самоврядування, яким можна було б передати управління землею за межами населених пунктів. Станом на початок жовтня створено тільки 225 об’єднаних територіальних громад із більш як 1700 запланованих. Як відомо людьми рухають інтереси. Якщо проаналізувати процес формування об’єднаних громад, то вони створені там де органи місцевого самоврядування побачили в цьому вигоду.

А ось тут – найцікавіший стимул і, власне, сіль реформи. Аби стимулювати громади до об’єднання (а цей процес усе ж відбудеться), необхідно закріпити право розпоряджатися землею за межами населених пунктів. Ефект від зміни повноважень стане помітним вже за кілька місяців. Втім, для введення цих змін необхідно внести поправки до законодавства.

У Верховній Раді ще від 19 квітня цього року на друге читання чекає проект Закону України № 4355 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель". Проектом Закону пропонується передати землі державної власності за межами населених пунктів у власність територіальних громад, які об’єднались відповідно до закону. При цьому для уникнення зловживань в законі передбачений нагляд з боку держави у визначених законом рамках. Таким чином, мета законопроекту – передусім забезпечити спроможність громади за рахунок розпорядження землею розвивати власні території.

І насамкінець зазначимо, що надання громадам права розпоряджатися землею за межами населених пунктів не є самоціллю, а має значно важливішу суспільну мету — запобігти подальшому занепаду українського села і започаткувати відновлювальні процеси.  Зараз як і на початку минулого століття земельне питання є визначальним у виборі шляхів розвитку України на десятиліття вперед. Отож не повторімо помилок минулого. Питання повсюдності здійснення місцевого самоврядування з точки зору земельних ресурсів слід вирішувати вже сьогодні, коли в суспільстві є запит на реформи бо завтра може бути пізно.

 

За матеріалами авторського блогу на "Сегодня"

МарчукВ кінці вересня вже можна робити перші підсумки наскільки збулися прогнози експертів щодо осінньої вартості найнеобхідніших продуктів харчування.

Швидше за інші продукти дорожчало м’ясо і м’ясопродукти. Ціна на м’ясо курятини в червні-липні, в Києві складала 44-50 грн, то станом на кінець вересня на основі моніторингу цін торгової мережі "Фуршет" курка домашня коштує 55 грн за кілограм. Якщо за кілограм вареної ковбаси в липні в середньому треба було заплатити 130 грн, то сьогодні за кілограм "Докторської" треба віддати 142 грн. Свинина за даними Держстату за серпень-вересень подорожчала на 2 гривні до 71,98 грн за кілограм , а яловичина на 70 копійок до 82,56 грн за кілограм. Ближче до зими м’ясо та м’ясопродукти подорожчають на 5%.

Також на осінь традиційно поповзли вгору ціни на молоко і молочні продукти. Щоправда ненабагато: молоко подорожчало на 20 копійок до 12,83 грн за літр, сметана на 40 копійок до 33,14 грн за літр, масло на 1,50 гривні до 109,46 грн за кілограм. Однак у зв’язку із традиційним осіннім зростанням попиту ціна на молочні продукти зросте на 10-15% і вкінці жовтня за літр молока доведеться віддати біля 15 грн, за літр сметани біля 36 грн, масло біля 120 гривень за кілограм.

Протягом вересня трохи додали в ціні яйця – на 40 копійок до 12,71 грн за десяток і цукор – 20 копійок і зараз його ціна становить в середньому 13,7 гривень за кіло. Олія з початку серпня подорожчала на 70 копійок і зараз в середньому коштує 32,23 грн за літр. Тенденцій для зростання ціни на цукор немає, а от соняшникова олія може подорожчати на 10%.

При цьому, ряд продуктів в ціні не зросли і навіть подешевшали. Рекордсменом зі здешевлення виступає український делікатес гречка, яка із 34 гривень подешевшала до 28 гривень за кілограм. Також, завдяки хорошому врожаю в цьому сезоні ціни на овочі нижчі за минулорічні. Станом на 27 вересня ціни на овочі в середньому становили: на картоплю – 3,2 грн/кг, капусту білокачану – 3,05 грн/кг, моркву – 3,89 грн/кг, цибулю – 2,8 грн/кг, часник – 51,25 грн/кг, буряк – 3,15 грн/кг. При цьому якщо з середини серпня протягом місяця борщовий набір овочів дешевшав, то в період з 17 по 23 вересня вперше за тривалий період продемонстрував нульову динаміку – практично по всіх позиціях попит і пропозиція залишалися збалансованими, а ціни – порівняно низькими. Протягом наступного тижня-двох ціни по причині сезонного фактору поповзуть вгору і до кінця жовтня зростуть у середньому на 10%.

Зазначу, що окрім сезонного фактору на волатильність цін також впливатиме подорожчання вартості комунальних послуг, наміри уряду повністю скасувати спеціальний режим оподаткування для сільгоспвиробників. Також з 1 жовтня 2016 року до 1 січня 2017 року в пілотному режимі буде скасовано державне регулювання цін на продукти харчування. Ця націнка стосується 15%, які може поставити виробник, і 15%, які може поставити продавець. Тобто націнка від поля до полиці раніше не повинна була складати більше 30%. Скасування обмежень для виробника повинне стимулювати виробництво. Що стосується продавця, то обмеження націнки в 15% не слід було скасовувати, але я не думаю, що її скасування призведе до суттєвого зростання цін на соціальні продукти харчування. Адже виробники і раніше ставили ціну виходячи із власної рентабельності, а продавці не підуть на стрімке підвищення цін, так як це призведе до зменшення попиту.

 

За матеріалами Сегодня

Понеділок, 26 вересня 2016 00:00

Уряд відступив від обіцянок

Як сільгоспвиробники і побоювалися уряд відступив від обіцянок. Із заявлених на засіданні Кабінету міністрів України 31 серпня п’яти з половиною мільярдів гривень прямої бюджетної підтримки на розвиток сільгоспвиробництва, в опублікованому проекті бюджету на 2017 рік, передбачено тільки три з половиною мільярди. Тобто на два мільярди гривень менше.

На пряму фінансову підтримку сільгосптоваровиробників закладено – 2 мільярди 973 мільйони гривень; на здешевлення кредитів – 300 мільйонів гривень; підтримку галузі тваринництва – 210 мільйонів; розвиток хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними – 75 мільйонів.

Для розвитку аграрної галузі за теперішньої несприятливої економічної кон’юктури цих коштів недостатньо. Для порівняння у 2012 році державна підтримка розвитку садівництва становила 1 мільярд 75 мільйонів гривень; підтримка тваринництва – 732 мільйони гривень.

Якщо ж врахувати бажання уряду повністю відмінити спецрежим ПДВ, то державна підтримка аграрної галузі становитиме всього двадцяту частину від прямих втрат сільгоспвиробників. В цих умовах спецрежим оподаткування залишається для аграріїв єдиним ефективним інструментом державної підтримки.

4 жовтня по регіонах України відбудеться загальнонаціональний страйк аграріїв. Одночасно тисячі аграріїв зберуться під стінами Верховної Ради та уряду. Основними вимогами сільгоспвиробників є: винесення до сесійної зали ВРУ законопроекту 3851-1 який зберігає дію спеціального режиму ПДВ для аграріїв до 2018 року. 

За даними Державної служби статистики сукупні витрати на виробництво сільськогосподарської продукції за перше півріччя 2016 року, до відповідного періоду попереднього року, виросли на 12,4%, що в підсумку впливає на ціни продуктів на полках магазинів. Зростання собівартості сільгосппродукції зумовлено сукупністю чинників. Розглянемо основні із них.

Посилення фіскального тиску

Ключовим фактором зростання собівартості сільгосппродукції безумовно є неефективна фіскальна політика держави. Єдиною підтримкою для аграріїв був спеціальний режим ПДВ: кошти акумулювалися на спеціальному рахунку, а потім ними можна розрахуватися за товари та послуги, необхідні для функціонування підприємства. Часткове скасування спецрежиму ПДВ з 1 січня 2016 року призвело до зростання собівартості виготовленої продукції.

Крім того, у 2015 році аграріям вже підвищили розмір фіксованого сільськогосподарського податку в 21 раз, одночасно збільшивши ставку і базу оподаткування – нормативну грошову оцінку 1 га сільгоспугідь.

Дешева гривня – дорога посівна кампанія

Ціни на посівний матеріал, добрива, імпортну техніку та запчастини прив ’ язані до курсу валют. Отже – і зросли слідом за ними. Тому весняна посівна кампанія і коштувала 90,1 млрд грн, що на 34% більше минулорічних показників.

Подорожчання могло бути ще більшим, але на руку аграріям зіграли помірні погодні умови та зниження оптових цін на дизпаливо на 11% та на бензин на 5%, у порівнянні з минулим роком.

Вітчизняні добрива по цінах вищих за експортні

Ціни на мінеральні добрива також прив’язані до курсу валют. Адже навіть добрива вітчизняного виробництва виготовляються з імпортного природнього газу. Тому незважаючи, що ціни на добрива у валюті перебувають сьогодні у найнижчій точці за останніх кілька роківдля українських споживачів вони все рівно є надто високими. Через девальвацію національної грошової одиниці, ціни на добрива у гривнях в липні цього року вдвічі вищі ніж у 2013 році.

Парадоксальна ситуація, але для українських сільгоспвиробників вартість вітчизняних добрив на 30% вища за їх експортні ціни. І це при тому, що у вартість добрив, які ідуть на експорт закладені витрати на логістику.

Зростання заробітної плати на 20%

Станом на липень 2016 року середня заробітна плата в сільському господарстві складає 4 451 гривня. Для порівняння: у липні 2015 року вона становила – 3 534 гривні. Тобто відбулося зростання середньої заробітної платні на 21%, що вдвічі перевищує рівень інфляції. І це не суха статистика Держстату. Зі слів сільгоспвиробників саме вони несуть соціальну відповідальність за добробут мешканців сільських населених пунктів, функціонування ФАПів, ремонт шкіл та дитсадків.

За що виступають аграрії?

В Україні вже повним ходом іде осіння посівна кампанія. Якою буде собівартість сільськогосподарської продукції урожаю 2017 року в значній мірі залежатиме від політики влади в агропромисловій галузі.

Для уникнення масових протестів аграріїв вже найближчим часом та забезпечення продовольчої безпеки держави законодавцям необхідно протягом вересня:

  • повернути податкову систему, яка діяла до 1 січня 2015 року та прийняти законопроект 3851-1 для врегулювання оподаткування в поточному році;
  • подовжити мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення;
  • закласти в бюджеті 2017 року кошти під реалізацію цільових програм підтримки сільгоспвиробників.

За матеріалами Ліга.Блоги

Сторінка 2 із 4